суботу, 6 листопада 2010 р.

Відгомін театрального свята

ТІЛЬКО ВІ ЛЬВОВІ, ТІЛЬКО В ТЕАТРІ

Львівська осінь вже призвичаїлась до свого головного свята, а місцеві леви вдягаються у золото та розпочинають театральний сезон. Спробую без цієї патетики і перейду ближче до справи. Ювілейний «Золотий Лев», хоч і не без різних чуток про недофінансування, таки відбувся.

Признаюсь, хоч яке велике було в мене бажання побачити відкриття на площі перед Оперним  та Варшавський театральний хеппенінг «Оркестр великих бубнів», проте  холоднюща погодка мене відлякала. Тож своє знайомство з цьогорічним фестивалем хотіла розпочати «Емігрантами» польського театру «Provisorium», та не так сталось. Як це часто буває, репертуар зазнав невеличких змін і мою виставу вже відіграли, а натомість дивували мене «Розбитим серцем» господарі та засновники «Лева» театр «Воскресіння».
Моє розчарування минуло з перших хвилин вистави. Тим паче, що її до того не бачила. Тлом є Львів 20-х років - саме такий, яким звикли його малювати історики, ностальгічно згадуючи цю полікультурність. Вона ж відображається у мовному контексті: тут і галицько-українська говірка, і польська, і німецька, і одна з героїнь  - жидівка - вкраплює у свою мову їдиш. І все це так гармонійно. 
Щодо візуального ряду, то він—ідельний. Костюми саме такі, які львів`яни пам`ятають своєю генетичною пам`яттю. Декорації малювали настільки естетичну картинку, що мені захоплювало дух (описувати їх сенсу немає, краще побачити на власні очі). Додам лише, що зображення довоєнного Львова логічно доповнювалось самим театром, його партером, балконом. Щодо звукового обрамлення: тут мене приємно здивували батярськими піснями. Але крім відомих та «заїжджених» «Тілько ві Львові», «Трамвай за трамваєм» були й такі, що виставу треба буде переглянути ще раз, аби почути їх знову. 


Виконання пісень супроводжувалось грою живих інструментів, що особисто для мене дуже важливо. Адже це створює не тільки особливу атмосферу, а й показує ставлення акторів до глядачів. А ще була і музичка зі старих записів. І це потріскування платівки…ну дуже затишно! Про гру акторів говорити немає сенсу, вони лише ростуть і кожен раз перевершують себе. Естетично все, як то кажуть, «грало». Сама ж мелодрама, як на мене, трішки розтягнена у часі. Психологічна боротьба, головної героїні Теклі дещо банальна і задовга. Оскільки це мелодрама, то такий хід виправданий. 

Вистава приурочена до 170-річчя від дня народження Михайла Старицького. В оригіналі Михайла Петровича є трагічне кохання, яке через нерівність соціальних станів страждає. На противагу Старицькому Алла Федоришин, режисер, не «вбиває» головної героїні, а дає шанс на щасливе майбутнє та «підіймає» закоханих на повітряній кулі до небес (це треба бачити!). Коли йшла додому після вистави, то все фантазувала й малювала майбутнє закоханих. «Розбите серце» «зліпило» мені гарний настрій у недільний осінній вечір.


Ярослав Федоришин, директор та художній керівник театру «Воскресіння»: Цьогоріч, як і завжди, фестиваль дуже хороший. Я б сказав радше, прекрасний! Кожен «Золотий Лев» красивий по-своєму і завжди залишає гарне враження. Щодо фінансування, то всі заходи відбуваються тільки за ці кошти. Програма «Золотого Лева» будезалежати від зміни кількості грошей. Ми розраховуємо на те, що маємо, і тому все, що планували, вийшло. Щодо цьогорічних гостей-театрів, то вони дуже різноманітні, різностильові. Для кожного гурмана знайдеться своя вистава.


Довідка: Фестиваль «Золотий Лев» бере початок з 1989 року, а свою назву як повноцінний фестиваль отримав 1992. Міжнародний театральний фестиваль “Золотий Лев” є державним плановим фестивалем України, який відбувається щодва роки у місті Львові на базі театру “Воскресіння”, директором та художнім керівником якого є Ярослав Федоришин. Фестиваль є членом Європейського театрального форуму IETM та асоціації міжнародних фестивалів  IFEA. В ньому брали участь близько 3,5 тис. акторів з більш ніж 20-ти  країн світу. 


Автор: Христина Гірська
Фото автора

Немає коментарів:

Дописати коментар