Газета за 12 годин. Як все було.
13 червня. 10 ранку. Усі на своїх місцях. Неділя. На вулиці тихо. Ми в офісі. Зараз почнеться!
22 вечора. Більшість втомлені. Інші активні. Закінчили писати-перевіряти-фотографувати. Що сталося за цей час?
За цей час трапилось диво. Ну майже диво. Ми створили свою і, сподіваємось, твою улюблену "П'ятницю". Ми понавидумували цікаві теми, понаписувати тексти, поекспериментували, пофотографували. Все зібрали разом, розбили по частинках і вийшла газета. Почитай її і скажи нам, що з того вийшло. Нам справді важливо знати.
І ще... За цей день ми багато навчились і зрозуміли. І дуже хочемо з тобою поділитися гарним досвідом.
Ми працюємо заради одного.
Більшість з нас прийшли у газету заради свого самоствердження. Заради того, щоб його фото і стаття була в газеті. Щоб мати автомат на факультеті журналістики. І щоб мати свободу в час написання статті - адже тут тобі ніякої цензури, ніхто не скаже, що жахливо написано і таке інше. Адже усі ми вчимося разом. Помаленьку входили в курс справи. І починали розуміти, що кожен з нас - це "фігня". Важливі всі. Тільки від всіх залежить чи вийде і якою буде газета. Адже не вистачає однієї статті - і все. Крапка.
Але найбільш таку просту річ ми зрозуміли саме на проекті "Газета за 12 годин". Тільки тоді всі побачили по-справжньому колективну роботу і відповідальність.
Найважливіше - правильно розприділити обов'язки.
Кожен має робити те, що він найкраще вміє. Або дуже хоче вміти. Ніколи і ні в якому разі не треба заставляти когось стати журналістом, якщо він фотограф чи художник.
Все найкраще робиться швидко або в останній момент:)
Приходить ідея - реалізуй її. Найуспішніші люди кажуть, що якщо для своєї ідеї протягом 72 годин ти нічого не зробив - ідея безслідно помре.
Роби все швидко, динамічно, найкраще. Так, ніби ти це робиш востаннє.
І пам'ятай про час... Його не так багато...:)
Світлана Крижанівська, редакториня
22 вечора. Більшість втомлені. Інші активні. Закінчили писати-перевіряти-фотографувати. Що сталося за цей час?
За цей час трапилось диво. Ну майже диво. Ми створили свою і, сподіваємось, твою улюблену "П'ятницю". Ми понавидумували цікаві теми, понаписувати тексти, поекспериментували, пофотографували. Все зібрали разом, розбили по частинках і вийшла газета. Почитай її і скажи нам, що з того вийшло. Нам справді важливо знати.
І ще... За цей день ми багато навчились і зрозуміли. І дуже хочемо з тобою поділитися гарним досвідом.
Ми працюємо заради одного.
Більшість з нас прийшли у газету заради свого самоствердження. Заради того, щоб його фото і стаття була в газеті. Щоб мати автомат на факультеті журналістики. І щоб мати свободу в час написання статті - адже тут тобі ніякої цензури, ніхто не скаже, що жахливо написано і таке інше. Адже усі ми вчимося разом. Помаленьку входили в курс справи. І починали розуміти, що кожен з нас - це "фігня". Важливі всі. Тільки від всіх залежить чи вийде і якою буде газета. Адже не вистачає однієї статті - і все. Крапка.
Але найбільш таку просту річ ми зрозуміли саме на проекті "Газета за 12 годин". Тільки тоді всі побачили по-справжньому колективну роботу і відповідальність.
Найважливіше - правильно розприділити обов'язки.
Кожен має робити те, що він найкраще вміє. Або дуже хоче вміти. Ніколи і ні в якому разі не треба заставляти когось стати журналістом, якщо він фотограф чи художник.
Все найкраще робиться швидко або в останній момент:)
Приходить ідея - реалізуй її. Найуспішніші люди кажуть, що якщо для своєї ідеї протягом 72 годин ти нічого не зробив - ідея безслідно помре.
Роби все швидко, динамічно, найкраще. Так, ніби ти це робиш востаннє.
І пам'ятай про час... Його не так багато...:)
Світлана Крижанівська, редакториня
